Вишивана моя Україна

2016-07-22

В небі сонця золотий клубочок

Розсипає нитки промінні,

Їх збирають рученьки дівочі

І гаптують цвіт на полотні.

Максим Рильський.

Сучасний стан нашого суспільства характеризується зростанням етнічної свідомості народу, посиленням його інтересу до вітчизняної історії та культури, до усвідомлення необхідності збереження традиційного народного мистецтва як генофонду його духовності, втрата якого загрожує існуванню самого народу.

Вишивка сьогодні живе повнокровним життям, прикрашає сучасний інтер'єр, одяг, надаючи йому своєрідності й неповторності. До невичерпних джерел народного вбрання постійно звертаються й черпають у ньому наснагу модельєри, конструктори, художники. Вивчаючи традиції народного костюма, вони створюють сучасні моделі одягу, в котрих виявляються риси індивідуального смаку, звільнені від загальної стандартизації, і кожна з яких несе тепло рук майстрині. Вишивкою захоплювалися повсюди, кожний район, навіть кожне село різнилися місцевою самобутністю.

В українських вишивках збереглася значна кількість геометричних орнаментальних мотивів, які мали в давнину магічний зміст. Вишивки були своєрідним оберегом від злих сил. Технікою вишивки народні майстри відображають розмаїтість навколишнього життя, свої думки та почуття, красу рідної природи, яка завжди була джерелом творчої наснаги й у художніх образах лягала на полотно. У вишивці, як і в пісні, розкривається доля людини, її радощі й горе.

Сьогодні наш народ відчуває потребу в згуртованості і відповідальності за майбутнє нащадків. Жахливі події, що відбуваються у державі, допомогли відчути глибину нашої любові до України. Ми одягаємо вишиванки не тому, що це модно, креативно, а тому, що для нас стало важливим довести всьому світові, що ми українці. Нам і в страшному сні не являвся той жах, який переживає нині весь український народ. Ми нареш­ті зрозуміли, в чому помилялися, і ті помилки коштують нам життя сотень українців.

Моя Україно - Волинь і Поділля,

Донбас, Придніпров'я, Карпати і Крим.

Від сходу до заходу – моя Батьківщина,

Навіки ти вишита в серці моїм!

Хай весни твої гомонять калиново,

Летить крізь туман до майбутнього шлях,

Хай з вітром бринить від Луганська до Львова,

Від Ялти до Луцька блакитний твій стяг.

Саме ці щирі слова стали девізом для реалізації проекту під назвою «Вишивана моя Україна». Цей проект задумали створити на початку року, працювали над ним місяць. В роботі намагалися відтворили вишивку, характерну для деяких регіонів країни.

Цю красу – вишиту карту України колектив Оржицької центральної районної бібліотеки приурочив 25 річчю Незалежності України..

Повертаючись до вишивки, ми робимо добру справу, бо не даємо загаснути цьому ремеслу. Вишиті речі допомагають зробити наш дім неповторним, індивідуальним. Народне вишивання — живе мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстрів. Наше завдання — не розгубити його, а передати це живе, іскристе диво наступним поколінним, куди ми можемо вписати і своє ім'я.